Реєстри

Як це працює зараз?

Для обліку населення, збору та обробки об’єктивної інформації про громадян та підприємств держава веде низку стандартизованих реєстрів. В них, зокрема, має міститися інформація і про актуальне місце проживання громадян.

Для ідентифікації людини і для операцій з документами держава веде Єдиний державний демографічний реєстр (ЄДДР), за який відповідає Державна міграційна служба. Відомості про зареєстроване місце проживання (або ж місце перебування) особи є одним із видів інформації в цьому реєстрі.

Наразі 17 видів документів оформлюється із використанням ЄДР, в тому числі паспорти, посвідчення водія, посвідки на постійне та тимчасове проживання, службовий паспорт, тимчасове посвідчення громадянина тощо.

Інформація про місце проживання чи перебування особи також вноситься до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та Єдиного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. При чому обидва реєстри передбачають внесення як зареєстрованої адреси проживання, так і фактичної.

Державний реєстр виборців ведеться для обліку осіб, що мають право брати участь у виборах. На підставі зареєстрованого місця проживання особі присвоюють виборчу адресу та прикріплюють до виборчої дільниці. Тимчасово змінити виборчу адресу можна під час загальнонаціональних виборів (більше про це - в розділі ВИБОРИ).

З 2016 року виконавчі органи місцевого самоврядування також ведуть реєстри територіальних громад, в яких мають міститися дані про мешканців громад. Передбачалося, що між реєстрами територіальних громад та Єдиним державним демографічним реєстром відбуватиметься обмін даними, однак на практиці цього не сталося. Наразі не всі реєстри та не в повній мірі зв’язані між собою, тому обмін даними відбувається частково.

З 2017 року держава також створює електронний Єдиний реєстр військовозобов’язаних (більше про це - в розділі ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ’ЯЗОК).

В чому проблема?

Попри те, що реєстри повинні бути зручним та помічним інструментом у зборі та обробці даних про населення, насправді вони часто не відображають реальність. Щонайменше 12% населення (близько 7 мільйонів людей) мешкають не там, де зареєстровані, однак у реєстрах ця інформація не врахована. Відповідно – держава не знає, де перебуває людина, в якій територіальній громаді живе, і не може розрахувати на неї ресурси.

Зазвичай люди не можуть легко відредагувати відомості про себе у реєстрах. Виборці, наприклад, не мають можливості змінити свою виборчу адресу – лише на підставі зміни «прописки» (більше про це - в розділі ВИБОРИ).

Реєстри часто не пов’язані між собою, через що дані в них можуть суперечити одне одному. Деякі громади на додаток до Реєстру територіальної громади створюють та ведуть свої власні локальні реєстри.

Як це має працювати?

Реєстри повинні містити об’єктивну та актуальну інформацію про громадян. Вони мають містити основні дані про особу, її місце перебування, зайнятість, сімейний та майновий стан, наявність особливого статусу тощо. Це дозволить не лише вчасно та ефективно комунікувати з людиною, а і вести облік населення та розраховувати бюджет і інфраструктуру на всіх мешканців громад.

Процедура ведення реєстрів повинна відповідати викликам часу та меті. Інформація в реєстрах повинна давати уявлення про міграцію та розселення, бути джерелом аналітичних досліджень та адекватної статистики.

На що це вплине?

Реформа системи реєстрації місця проживання передбачає, що держава вестиме електронні реєстри, в які оперативно вноситимуться зміни про актуальне місце проживання людини. Для повідомлення своєї реальної адреси не потрібно буде нічого доводити державі. Це дозволить людині легко користуватися всіма сервісами та правами там, де вона реально живе. Водночас держава акумулюватиме об’єктивні дані про громадян.